О танцах

Записи с меткой «карнавал»

Сезон Карнавалу стартував у місті Гуалегуайчу, розташованому на території Аргентини, куди стікаються іноземці з усіх континентів. Зараз у Гуалегуайчу вже відбулося урочисте відкриття одного з найяскравіших фестивалів в даному латиноамериканському державі, а урочисті, яскраві і незабутні заходи в рамках грандіозного свята будуть проходити протягом двомісячного терміну.
Але Карнавал не стане безмежною низкою свят, так як в Гуалегуайчу найцікавіші заходи планується проводити лише по суботах, а закриття довгострокового сезону фестивалів планується лише на останнє неділю березня 2012 року. «Свято кохання та радості», як місцеві жителі звикли називати карнавал в Гуалегуайчу, відомий як «літнього» фестивалю, так як в Аргентині в даний час року щосили царює річний погодний сезон.
В Аргентину на карнавал в Гуалегуайчу щорічно з’їжджаються туристи з Росії, Швеції, Фінляндії та Канади, а в цьому році невеликий аргентинський містечко очікує 250 000 іноземних туристів, залучених яскравістю костюмованого фестивалю. А влада міста Гуалегуайчу вже чекають поповнення міського бюджету на 50000000 $, що є загальним доходом від карнавалу.
Як правило, грандіозний аргентинський карнавал дозволяє зробити акцент на акторській грі та латиноамериканських танцях. Але коріння заходу можна розглянути ще в середньовічних традиціях, характерних для іспанців, які згодом поширили свій культурний вплив практично на всю територію Латинської Америки. Вперше вуличні карнавали на території сучасної Аргентини були проведені ще в далекому 1600 році, в період іспанського правління.
І тільки з 1771 року аргентинські карнавали стали проводитися в приватних будинках і закритих клубах, але по закінченні дев’яти десятиліть святкування святкові заходи знову повернулися на вулиці міст Аргентини. У 2012 році гості карнавалу в Гуалегуайчу зможуть побачити незвичайні костюми, які стилізовані під старовинні костюми гостей карнавалу Венеції в XIX столітті, вага яких нерідко досягає десятки містечок. А вуличні танці будуть носити латиноамериканський характер з дотриманням старих традицій.
Вы мечтаете о роскошной жизни на берегу моря? Тогда коттеджные городки Черноморской Ривьеры ждут вас. Комфортабельные дома с великолепной планировкой, продуманная концепция жизни, и самое главное — сочетание городского комфорта и великолепия загородной природы — все это не мечта, а реальность в которой вы сможете жить.

instant payday loans
Карнавал в Росії
Всупереч загальній думці, історія російських карнавалів-маскарадів і карнавальних костюмів починається не з Петровської епохи. У Росії найдавнішим прототипом маскараду був обряд колядування. Він практикувався серед слов’ян ще в язичницькі часи протягом тисячоліть. Вважалося, що ряджені, що приходять колядувати, уособлюють собою вихідців з «світу іншого», тобто предків. І дари їм подавалися, як жертвоприношення з проханням про захист і заступництво, а також у надії, що майбутній рік буде благополучним. Колядники виряджалися тваринами (ведмедем, журавлем, козою), небіжчиками (умрун), всякою нечистю, докторами, мисливцями, солдатами, циганами. На обличчях були надіті маски з шматків кори, ганчірок, шкіри. Тільки називалися вони не масками, а цілком знайомими нам словами «харямі», «пиками», «личинами». Якщо маска була відсутня, значить, обличчя до невпізнання намазувати сажею, буряком або крейдою. Дивно, але російські ряджені грали в той же світ-перевертиш, що і середньовічні венеціанці. Вихідцям «з іншого світу» належало все робити навпаки: жінки одягали чоловічий одяг, чоловіки — жіночу, овчиною назовні вивертався кожушок, руки всували в штанини, змінювався верх-низ, праве і ліве. Їх називали фофанци, хухольнікі, Кудес, харюші, Страшко, пугалашкі. Малося і ще одна назва для колядників — «халява» (мрець). Так що, всім відоме сучасне вираз «отримати на халяву» означало в давньоруській культурі зовсім не дармовщину, а дар за важливий обрядовий акт, який здійснювали ряджені, приходячи в будинок. Таким чином, вони оберігали всю родину на цілий рік, бажали господарям миру і благополуччя.

На Русі маскаради супроводжували багато свят. На відміну від європейських, давньоруські маскарадні костюми і маски служили не просто для приховування особи. Їх одягали не стільки для того, щоб зробити виконавця невпізнанним, обдурити глядачів, а для того, щоб алегорично донести якусь інформацію, розкрити сенс буття, розіграти історію, міф, висловити свої ідеали, вказати на добро і зло, світло і темряву. Тобто, за російським карнавальним костюмом варто затвердження свободи і устремління народу. Та сама глибина російської душі, яку зараз безсоромно принижують, осмислено і артистично виражалася навіть в такому розважальному дійстві, як маскарад.

Розквіт карнавалів у звичному для нас вигляді прийшовся в Росії на петровську епоху. Петро I — великий мисливець до всього західного, рядив своїх придворних разом з дружинами в старовинні російські сукні, змушував співати непристойні пісні і кривлятися (відучували бояр від кокошників і звичних одягу). Костюмовані ходи (карнавали) і бали-маскаради проводилися з грандіозним розмахом.
Історії запам’яталися незвичайні заходи, які влаштовувала Єлизавета Петрівна. Кожен вівторок при дворі проходили досить дивні бали, що називаються «Метаморфози», які її неабияк веселили. Чоловіки повинні були танцювати в жіночих сукнях з фіжмамі, а дами одягалися в чоловічі костюми, немилосердно обтягуючі стегна і відкривають ноги до колін. Пані ніяковіли, чоловіки падали, плутаючись в сукнях

Маскаради прижилися на Русі і в кінці 19 століття переживали небувалу популярність. Костюмовані бали влаштовувалися дружинами багатих фабрикантів, студентами і творчим бомондом. Маскаради проводилися при дворі Миколи II і представляли собою дорогі заходи, що віддають данину національним традиціям і демонструють спадкоємність поколінь. Саме з балу в Зимовому палаці, на якому Микола II з імператрицею були одягнені в російські костюми 17 століття, пішла мода на костюми російських бояринь і царівен. Однак, з не меншим задоволенням дами приміряли на себе карнавальні маски та костюми метеликів, фей і русалок.

Нашим сучасникам більше знайомі новорічні карнавали-маскаради і костюми улюблених персонажів: Червоної шапочки, Діда Мороза, Снігуроньки, сніжинки, циганочки. Новий час і в карнавальну моду привело нові персонажі. Зараз головними дійовими особами дитячих маскарадів стають Бетмена, вампіри і Гаррі-Поттери.

Карнавали проходять по всьому світу. Найбільш відомі — Венеціанський, карнавал-парад в Ріо, Кельнський. Після сотень років вони дещо втратили свою первісну ідею, але залишаються одними із самих веселих та улюблених розваг.

Маскотворчість
Дуже цікавий процес виготовлення цієї венеціанської маски. Їх роблять в невеликих майстерень міста, які свято шанують традиції і зберігають власні секрети. Гіпсову форму для майбутньої маски змащують вазеліном і зсередини заповнюють шаром
пап’є-маше, який готується за спеціальним старовинним рецептом. Ця заготовка ретельно висушується і потім відшліфовується, після чого в ній обережно і акуратно вирізують отвори для очей. Декорують маски по-різному. Іноді їх покривають спеціальною фарбою, яка створює ефект старовини. Процес прикраси готового виробу займає досить тривалий час і є дуже копіткою заняттям. Майстри використовують для декору срібну і золоту фольгу, лаки, емалі, акрилові фарби, пір’я, стрази, красиві дорогі тканини та бісер. Деякі екземпляри представляють собою справжні витвори мистецтва, коштують дуже дорого і купуються швидше, як елітний сувенір на пам’ять про карнавал, ніж як його атрибут, який надінуть за призначенням.

Галопом по Європах
З Венеції карнавали та маскаради перекочували на всю середньовічну Європу, де і в більш пізні часи Ренесансу відрізнялися пишністю і розмахом. Придворні бали-маскаради рясніли персонажами античної міфології, німфами і амазонками, сатирами, давньогрецькими богами і богинями. Костюми італійської комедії дель арте (П’єро, Коломбіни, Арлекіна) стають особливо популярними в 18 столітті. Їм не поступаються герої в образі пастушок і пастушків, так сказати, данина моді і пасторальним романам.
Если вам нужен вывоз отходов из биотуалетов, мы будем рады сотрудничать с вами и содействовать в этом. На нашем сайте вы сможете более подробно ознакомиться с условиями вывоза отходов.

Костюм Венеціанського карнавалу має свої давні традиції. Улюбленими персонажами для перевтілення були і залишаються герої вуличного театрального уявлення — італійської комедії дель арте. Це Арлекін, Пульчинелла, Коломбіна. Одягаючи такий костюм треба пам’ятати про те, що кожен персонаж має свій стиль поведінки і відрізняється певним характером, якому треба наслідувати. Незважаючи на те, що у Венеціанського карнавалу багато впізнаваних персонажів, все ж його візитною карткою є маска. Масок безліч, але найвідоміші й популярні — це Баута, Кот, Доктор Чуми, Венеціанська дама і вольт.

Баута — класика Середньовіччя. Маска цієї форми з’явилася в 17 столітті і вельми ефективно приховувала обличчя будь-якого стану і статі. Вважалася ідеальною маскою для осіб з вищого світу, які анонімно походжали «в народ». Нижня частина бауту була виготовлена ​​таким хитрим чином, що людина могла, не відкриваючи обличчя, вільно пити і їсти. Походження назви Bauta приписують італійському «babau» або «bau», що означає вигадане істота, чудовисько, яким лякали неслухняних малюків. Маска мала моторошний вигляд, однак користувалася загальною любов’ю. Народ носив її в поєднанні з трикутною капелюхом і чорним довгим плащем, під яким ледь проглядалися обриси фігури.

Взагалі плащі на венеціанському карнавалі — такий же відомий атрибут, як і маски. Довгий плащ з капюшоном і рукавами називався «доміно» і, найчастіше, був чорного кольору.

Самий таємничий костюм Венеціанського карнавалу — похмура біла маска з витягнутим, схожим на пташиний дзьоб, носом в поєднанні з темний плащем. Доктор Чуми. Появі цього костюма приписують різні трагічні історії. Проте найбільш правдоподібною виглядає наступна. Під час епідемій чуми, осягали Венецію, доктора, збираючись до хворих, надягали на себе маски з грубим дзьобоподібний носом, в який вони накапують масла, накладали трави та інші речовини, здатні захистити їх від хвороби. Зверху на одяг надівався плащ з вощеного або лляної тканини, максимально закриває всі ділянки тіла. На довершення, доктора тримали в руках палицю, яка дозволяла їм оглядати хворих, не торкаючись до них. Образ виходив дуже зловісний, а оскільки епідемії повторювалися, мали глобальні масштаби і наслідки їх позначалися ще дуже довго, то цей історичний персонаж в плащі, запам’ятався яскраво і став згодом мало не головною карнавальної фігурою

А ось усі жінки, які приїжджають на карнавал мріють побувати в ролі Венеціанської дами. Ця елегантна маска створює образ вишуканої красуні, знатної дами часів Тиціана, з майстерно укладеним волоссям, ошатною та обвішаній коштовностями. У маски Dama di Venezia існує кілька імен і різновидів: Соломія, Фантазія, Валерії, Ліберті та інші.

Ще один симпатичний карнавальний персонаж — Кіт (своєрідна данина поваги до кішок, які у Венеції були вельми нечисленні). Походження цієї маски і костюма пов’язана з легендою про те, що якийсь китаєць, прибув до Венеції без єдиного гроша, але з досить старим і немічним котом. Сей кіт, невимовно обрадував правителя тим, що переловив всіх мишей в палаці. В результаті, китайця відправили на батьківщину багачем, а кіт залишився у Венеції. Але, історія на тому не закінчилася. Заможний сусід китайця, побачивши таке везіння, подумав, що якщо вже за нікчемну живність в Європі платять такі великі гроші, то за свої дорогоцінні шовку він і зовсім отримає цілий статок. Негайно купець відправився в шлях і незабаром прибув до Венеції з цінним вантажем. Правитель прийшов від його казкових тканин в такий невимовний захват, що тут же запропонував за них в оплату віддати найцінніше, що у нього є. Купець, звичайно, погодився. Так старий кіт знову опинився в рідному Китаї.

Volto (Вольт) — найбільш нейтральна карнавальна маска. Її носили в дозволені дні пересічні городяни. Вольт копіює природну форму людського обличчя і кріпиться до голови стрічками. Часто тасьму у маски замінює ручка на підборідді.
Если вы решили приобрести в свой автомобиль Таксометр, но пока еще не знаете на какой из моделей остановится, значит рекомендую вам посетить интернет-магазин профессионального оборудования «PRO-SHOP» , где вы сможете не только получить информацию о разнообразных таксометрах, но и приобрести его.

Від римських Сатурналій веде свою традицію знаменитий Венеціанський карнавал. Як і всі європейські карнавали, він полягає в близькій спорідненості з російською масницею. Карнавал — свято, що випереджає початок Великого посту і назвою своїм оповідає про суворість майбутнього стриманості. Багатьом відомий дослівний переклад назви «карнавал» — carne — «м’ясо», vale — «прощай». Проте куди більш важливим в старі часи і вельми сумним для людей, був інший зміст слова «carne» — воно означає не тільки баранину або яловичину, а й «плоть». Так от, куди народ розбудовувала перспектива сказати «прощай!» На цілих півтора місяці і плотських утіх. Порядки були суворі, і дітей, зачатих під час посту, визнавали незаконнонародженими. От і намагалися вмістити в кілька карнавальних днів ціле життя на противагу майбутнього аскетичного існування.
І в цій «цілого життя» все було навпаки. Кожен вільний був стати тим, ким захоче. Більш того, в Середні століття склалася особлива психологія карнавалу. Принцеса вбиралася пастушкою, швачки — придворної дамою, розумний бажав представляти собою дурня, блазень виряджався королем, а король переодягався жебракам і губився в натовпі. До речі, цю пристрасть до карнавальним перевтілень успадкували всі двори Європи. Особливо любив одягатися простим буржуа король Людовик XV і позалицятися на вулицях Парижа за небудь гризетки, вбраної царицею. Одного разу, знаючи таку пристрасть короля, на нього влаштувала «полювання» одна заповзятлива дама. Вбравшись у рожеве шовкове плаття, усіяне трояндами (костюм богині Діани) вона настільки заінтригувала короля, що надовго заволоділа його увагою і заступництвом. Пані була всім відома мадам де Помпадур.

Карнавальні костюми і маски давали можливість випробувати альтернативу, побувати в світі, де два полюси міняються місцями — добро на зло, низ на верх, плюс на мінус, де немає жодних перепон і допускається все, що неприпустимо в реальному житті. Світом масок правило нерозсудливість. Шляхетна дама, не боячись бути впізнаним і зганьбленої, могла стати на 1:00 коханкою конюха або простого солдата. Невірні дружини, не побоюючись викриття, щосили користувалися маскарадом.

Носити маски виявилося настільки зручно і вигідно, що їх використання вийшло далеко за рамки карнавалу. За ними приховували особи боржники, селяни-злочинці, відвідувачі борделів і гральних будинків. Розперезалися жартівники стали проникати під масками в жіночі монастирі. Це «невинне лукавство» починало віддавати вседозволеністю і безкарністю. Тому, венеціанськими владою було видано заборону на носіння масок поза карнавалу.
Интернет-магазин «PRO-SHOP» рад предложить своим клиентам Лабораторные весы отличного качества и по весьма приемлемым ценам. Весь товар, представленный в нашем магазине имеет гарантию и прослужит вам долгие годы.

Если вам необходим качественный ресивер для спутникового телевидения, значит вам необходим dre 5000 ресивер от китайской компании Digiraum Electronics.
Прийнято вважати, що карнавальний костюм світу подарувала Італія та її знаменитий Венеціанський карнавал. Однак для Росії це не зовсім так. Маски, офіційно звані «харямі», «пиками», «личинами», Русь бачила ще задовго до того, як Петро I привіз з Європи і «налагодив» карнавальну традицію.
У будь-якій історії є початок. Ось і ми, щоб з усіх сторін розглянути карнавальний костюм, почнемо, мабуть, з Древнього Риму, де зароджувалися маскаради і, як свідчить історія, вперше почали використовуватися маски. Саме тут у Римі, на щорічних Сатурналіях (язичницьких святах на честь бога Сатурна) головною метою було стирання всяких соціальних кордонів. Веселитися від душі і сидіти за одним столом дозволялось рабам і їх господарям. Першим не заборонялося навіть відпускати лайки і глузування в бік останніх. А щоб станові забобони не затьмарювали загальної радості і щоб уникнути конфліктів, все святкують надягали на обличчя маски. На час масового гуляння скасовувалися всі правила повсякденному житті і все умовності. Ховаючись під маскою, бідність межувала з багатством, і народ із задоволенням попирал кодекс пристойності. Патрицій міг спокусити служницю або куховарку, а простолюдин запросто удостоювався уваги знатної дами.

Вы хотите сделать своим любимым и близким настоящий сюрприз? Тогда вам понадобятся Цветы Днепропетровск и их доставка. Салон цветов «Камелия» доставит ваш букет в любую точку Днепропетровска и Украины в удобный для вас момент. Поверьте, такой подарок растопит даже самое холодное сердце.
«Бразилія, танці, літо» — чуючи ці слова в будь-яку пору року, щоразу виразно собі уявляєш напівголі тіла латиноамериканських красунь і їх пекучі, дурманні свідомості похитування стегнами під традиційні бразильські барабани. Може у когось виникла інша картинка перед очима після згадки слова «карнавал», але у мене саме така.
Чи не карнавалом єдиним
Як би дико це не прозвучало, але не карнавалом єдиним повниться бразильська танцювальне земля. Є і ще один фестиваль, звичайно, не такий популярний, як святкування на вулицях Ріо-де-Жанейро, але все ж є одним з основних подій у культурному житті країни. Називається він Бій Мей Бумба. Проводиться цей фестиваль, як правило, у червні, обов’язково в Амазонії і позівіоцнірует себе, як своєрідна відповідь на самбу з Ріо.
Фестиваль в стилі Бумба
Звичайно, не можна порівнювати масштаби традиційного карнавалу в Ріо і Бій Мей Бумба в Парінтінсе (зазвичай саме там проводиться фестиваль), але описуваний нами фестиваль має свої унікальні особливості. Перш за все, це щорічна добровільна дань великим традиціям і історії амазонських індіанців. Нащадки знаменитого народу досі шанують пам’ять своїх предків, поклоняються духам, дуже гарно танцюють і співають. На відміну від карнавалу в Ріо Бій Мей Бумба триває майже півтора місяця з кінця червня по середину серпня.
Організація свята
Якщо в Ріо будуються самбодромі, то в Парінтінсе організовуються бумбадроми. На цих величезних майданчиках і надається поле для танцдеятельності чудовим майстрам цього бразильського мистецтва. Зазвичай танцем керує одна людина — chamador, який і вводить в театралізоване дійство нових персонажів. Багато музичних інструментів задіюється на святі, але частіше за все, це тамбурин, акустична гітара, акордеон і пандейро.
В черговий раз переглядаючи ці яскраві, барвисті фото, не втомлююся ловити себе на думці: «Ех, потрапити б хоч раз на справжній бразильський карнавал: можна навіть не в Ріо, можна навіть тут — в Парінтінсе. Особливо частішають такі думки взимку, коли у нас холодно, а у них тепло, у них літо — у них завжди літо …